Своє 92-ліття відзначає жителька села Біла – Фриз Стефанія Іванівна!
Привітали іменинницю сільський голова Дмитро Малик та директор КЗ «Центр надання соціальних послуг» Білецької сільської ради Ольга Рудакевич. Вони побажали Стефанії Іванівні щедрих Божих дарів, вручивши пам’ятні подарунки від нашої громади.
Фриз Стефанія Іванівна є уродженкою села Біла під Тернополем, походить із заможної сім’ї. Народилася саме на Великдень, що є для неї великим духовним символом! Родина була велика: у її мами було шестеро дітей, на жаль, троє з них померли. Дідусь Стефанії Іванівни був начальником залізничної дороги, побудував для сім’ї великий будинок, також мав у власності багато поля. У роки Другої світової війни сімʼя змушена була залишити рідну домівку. Рятуючись від вогню війни, вони пішки йшли до Збаража, щоб перебути важкі часи. Із сумом пані Стефанія пригадує, як після повернення до Білої застали на рідному подвір’ї руїну… Нажаль, німецькі солдати повністю знищили їхній будинок. По поверненні, спершу жили в стодолі, яка самотньо залишилася з усього що набула своєю працею сім’ї. Та вони не впали духом, вони продовжили працювати і власноруч відбудовували власне житло. Після війни їхню родину застала ще більша втрата: батько Стефанії Іванівни, який пішов на війну вже не повернувся, їм повідомили про його загибель в Прибалтиці… У 1961 році Стефанія Іванівна вийшла заміж. З чоловіком доробляли будову. У молодої сім’ї народилося двоє синів. Але, на превеликий жаль, життя з чоловіком не склалося. Доля підготувала іменинниці велике терпіння… не задовго по розлученні один із синів у віці 6 років трагічно помер. Після закінчення місцевої школи Стефанія Іванівна вчилася в Бережанах. Її трудовий шлях довгий: спершу працювала на птахофабриці, потім в Технічному коледжі на вахті, а також працювала на славнозвісному тернопільському заводі «Ватра» на складі готової продукції. У час, коли знову чути як ревуть гармати, як руйнуються людські долі, Стефанія Іванівна не припиняє молитися за перемогу нашого народу. Про своє життя підсумовує, кажучи, що можна списати не один том книг про все, що сталося за ці літа! Великою підтримкою та потіхою для неї є родина. Вона має двоє онуків і четверо правнуків.
Ми щиро вітаємо Вас у цей святковий час! У народі кажуть, що велике випробування готує для людини й велику нагороду! Бажаємо, щоб кожен день приносив радісні новини та щасливі миті у колі близьких і рідних людей! Хай посіяні Вами зерна любові та добра зростають щедрими дарами, а мудре слово наставляє не одне покоління! Зичимо Божого благословення та затишку в мирі на українській землі!
