Нарис історії села Біла за матеріалами енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах».
Село адміністративний центр Білецької територіальної громади.
Розташоване на правому березі річки Серет (ліва притока Дністра), за 1 км від Тернополя і 2 км від найближчої залізничної станції Тернопіль. Через село пролягли залізниця Львів-Одеса, автошлях Тернопіль-Броди.
Географічні координати – 49° 35’ пн. ш. 25° 34’ сх. д. Середня висота над рівнем моря – 314 м. Площа населеного пункту – 4,5 кв. км.
Дворів – 1239. Населення – 3290 осіб (2014 р.).
Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки раннього палеоліту, лужицької, поморської, висоцької та черняхівської культур. На думку П. Білинського та М. Грушевського, на місці урочища Бикове поблизу с. Біла було давньоруське містечко Биковен, згадане в 1214 р. у Галицько-Волинському літописі.
Перша письмова згадка в актових документах датована 1564 роком. У 1601 р. село згадане у “Списку галицьких парохій”. 1672 р. Біла у числі шести сіл належала до ключа тернопільського як власність Станіслава Конєцпольського; у селі була церква. У 1675 р. і 1694 рр. село зруйноване внаслідок турецько-татарських набігів. 1772 р. – власність Віцентія (Вікентія) Потоцького. У 1802 р. Біла з Чистиловим належали до Тернопільської волості. Відомо, що 1836 р. в селі був фільварок. У 1880 р. в Білій проживали 320 українців, 214 поляків і 212 євреїв; велика земельна власність належала Самсонові Гольденберґу, винокурний завод – родині Туркулів.
У 1931 р. в селі – 317 будинків, 1551 житель. На початку 20 ст. діяла двокласна школа. На околицях Білої було перше тернопільське летовище, з якого 1912 р. італійський науковець С. Дель Кампо демонстрував польоти.
В УСС та УГА воювали: Дмитро Бриняк, Михайло Голод, Василь Завідовський, Ілько Зюбровський, Андрій та Іван Каправі, Данило Ліщина, Андрій Мартишок, Андрій, Іван і Лука Проскурки, Олекса Проць, Михайло та Прокіп Ткачуки.
Діяли філії товариств “Просвіта” (від 1884 р.), “Сокіл”, “Луг”, “Сільський господар”, “Союз Українок”, “Рідна школа” та інших, кооператива.
У 1920 р. поляки через все село вели, жорстоко б’ючи, обвішаного синьо-жовтими стрічками Івана Горбача, він вигукнув: “Ви мене бийте, забийте, а таки не вмерла Україна!”. Після цього поляки його вбили; тоді ж убили вояка УГА Дмитра Бриняка, сильно побили війта села Семена Поліщука та ін.
Упродовж 1934-1939 рр. село належало до ґміни Глибочок Великий (нині с. Великий Глибочок Тернопільського району).
Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 45 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – 54 осіб. 6 березня 1949 р. при спробі організувати колгосп більшовики побили 13 жителів.
У радянський період у Білій базувалося Тернопільське районне міжгосподарське автотранспортне підприємство.
Є церкви св. Миколая (1601 р., відновлена в 1910 р.; реставрована 1989 р., УГКЦ), св. княгині Ольги (1997 р., мурована; архітектор Ю. В’юнов, УАПЦ), Покрови Пресвятої Богородиці (2004 р., мурована, УГКЦ), св. Миколая (в колишньому польському костелі, споруджений у 1927 р. старанням Товариства школи людової; у радянський період тут був склад зерна; протягом 1995–1996 рр. храм реставрований, нині належить громаді УГКЦ і в цьому приміщенні діють Духовний молодіжний центр та недільна школа), капличка з “фіґурою” Матері Божої (2000 р.). Є “фіґури” Матері Божої на честь 2000-ліття Різдва Христового (2000 р.), Ангела-хоронителя до 10-річчя Незалежності (2002 р., скульптор Т. Шулик) та 3 старих. Насипано символічну могилу Українським Січовим Стрільцям (1990 р.). Встановлено пам’ятні хрести на честь скасування панщини (друга пол. 19 ст.) та жертвам Голодомору 1932–1933 рр. (1993 р.), пам’ятний знак “Осередку товариства “Просвіта” села Білої – 120 років. 1884–2004”.
На Білецькому цвинтарі на могилі Амвросія Крушельницького стараннями його дочки Соломії встановлено високомистецький пам’ятник (1903 р., на ньому напис: “Найлучшому мужеви, найлучшому батькови, честь єго розумови, єго серцю”).
Збереглися козацькі кам’яні хрести (16-17 ст.).
У 2001 р. закладено парк на честь 10-ї річниці Незалежності України.
Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів ім. Соломії Крушельницької, клуб, народний аматорський жіночий обрядово-фольклорний ансамбль “Білівчанка”, хор товариства “Просвіта”, бібліотека, ФАП, крамниці, земельні паї орендують ТзОВ “Агрокомплекс” і 3 фермерські господарства.
У селі діє меморіальний музей Соломії Крушельницької, заснований 1963 року в будинку, де минуло її дитинство (на відкритті були композитори М. Колесса, А. Кос-Анатольський, М. Скорик, письменниця Ірина Вільде та інші діячі). Тернопільський письменник і краєзнавець Б. Мельничук видав про співачку світової слави кілька книг, за його п'єсою в облдрамтеатрі ім. Т. Шевченка поставлена вистава "Соломія Крушельницька"(1995 р., режисер І. Ляховський).
Поблизу села були хутори Колонія, Під Ліском і Чагарі Білецькі.
Чагарі Білецькі – хутір, розташований за 5 км від села. Відомий від початку 20 ст. як Чагарі. У листопаді на хуторі загинув курінний політвиховник УПА Юліан Середюк (“Ярема”). У 1948 р. на хуторі більшовики неодноразово проводили так звані ревізії і засідки; літом цього ж року на хуторі розміщувалася провокативна група МДБ. У 1949 р. на хуторі в 15 будинках проживала 71 особа. У лютому 1952 р. тут – 15 будинків (62 особи). У 1950-х роках жителів переселили у с. Чистилів.
Колонія – хутір, розташований за 3 км від села. Відомий від 1920-х років. У 1949 р. на хуторі – 7 будинків, в яких проживало 32 особи (того ж року більшовики провели обшук усіх господарств; місцевих поляків переселили в Польщу). У лютому 1952 р. – 2 будинки, 10 осіб. У 1950-х мешканців переселили у с. Біла.
Під ліском – хутір, розташований за 1 км від села. У 1952 р. на хуторі – 3 будинки, 7 осіб. Нині – частина села Біла.
У Білій народились економіст, громадський діяч, проректор ТНПУ ім. В. Гнатюка Ярослав Білян (1948–2003), правник, громадський діяч Ігор Дуда (1945–2005), фотохудожник та фахівець з нетрадиційної медицини Андрій Зюбровський (1951 р. н.), спортсмен (гирьовик), майстер спорту міжнародного класу Руслан Какура (1976 р. н.), педагог, бібліограф, дійсний член НТШ Олександр Кізлик (1910–2007), громадський діяч, економіст, бізнесмен Володимир Мариновський (1958 р. н.), конструктор, перекладач Володимир Семенина (1902–1993), художник-реставратор Андрій Чернець (1975 р. н.).
Із Білою пов’язане життя братів, музичних діячів Романа (1948–1986) та Ярослава (1951–1994 р., похований у с. Біла) Теленків, яким у 2004 році на приміщенні Тернопільської музичної школи № 1 відкрито меморіальну дошку.
В селі працював літературознавець, фольклорист, мистецтвознавець Петро Медведик та ін.; душпастирювали репресовані за більшовицької влади священики Євген Алиськевич і Володимир Теленко.
Від 1878 р. в Білій жила родина знаменитої оперної співачки Соломії Крушельницької. Тут проживав і в 1902 р. похований батько славної родини, священик, хоровий дириґент, громадський діяч о. Амвросій Крушельницький; народилися оперна і камерна співачка (мецо-сопрано), сестра Соломії Ганна Крушельницька (1887–1965), правник, громадський діяч, брат Соломії Володимир Крушельницький (1882–1938); проживала фольклористка і громадська діячка, сестра Соломії Емілія Крушельницька (у заміжжі – Стернюк).
