Нарис історії села Великий Глибочок за матеріалами енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах».

Село центр Великоглибочецького старостату Білецької територіальної громади. У 1985-1989 рр. – селище міського типу.

Розташоване на берегах р. Нестерівка (права притока Серету, басейн Дністра), за 10 км від Тернополя, залізнична станція. Через село пролягла залізниця Львів-Одеса.

Географічні координати – 49° 37’ пн. ш. 25° 32’ сх.д. Середня висота над рівнем моря – 334 м. Площа населеного пункту – 5,0 кв. км.

Дворів – 765. Населення – 2430 осіб (2014 р.).

На околицях села виявлено археологічні пам’ятки палеоліту, мезоліту (пам’ятка археології національного значення – стоянка багатошарова Глибочок-1, 2001 р.), висоцької і давньоруської культур, культури кулястих амфор.

Перша письмова згадка – 1463 р. як Глибочок Нижній, згодом згадане у 1529 р., згідно з описом Чернихівського замку. Назва “Великий” уперше вжита в Йосифінській метриці 1785 року. Назва села пов’язана з його географічним розташуванням у двох глибоких долинах Нестерівки і Серету.

13 квітня 1540 року Глибочок у довічне володіння отримав від короля краківський каштелян Ян Тарновський. Однак за володінням селом почалася суперечка між гетьманом Тарновським і Анджеєм Ґуркою. Виданий у цій справі 26 травня 1543 року королівський присуд був не на користь Яна Тарновського. У 1546 р. Ян Тарновський захопив Глибочок, що належав Б. Острозькій. І вже остаточно 26 серпня 1547 року Тарновський із сином отримав від короля в дожиттєве володіння Глибочок.

Село зазнавало нападів татар у 1544, 1575, 1629, 1653 і 1694 рр.

Під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького середини 17 ст. багато жителів Великого Глибочка вступило в загони Максима Кривоноса. У середині 18 ст. більшість мешканців села відробляли панщину, частина працювала в каменоломнях, випалювала вапно й доставляла вантажі до Тернополя.

1789 р. в селі – 163 будинки. 1824 р. засновано школу, від 1879 – двокласна. У 1832 р. в населеному пункті проживало 1162 особи, 1890 р. – 2267 осіб, із них 1916 українців, 256 поляків, 95 євреїв.

1854 р. власницею села була Журавська. 1870 через село проклали залізницю, що з’єднала його зі Львовом і Тернополем. У 1880 р. почала діяти фабрика з виробництва цикорію.

1904 р. стараннями ксьондза Твардовського і за фінансового сприяння Марії Плятер у селі вимуровали костел. Протягом 1890-1914 рр. 14 сімей з села виїхало до Бразилії, Арґентини та Північної Америки. На початку 20 ст. у Великому Глибочку було поширено килимарство. У червні-липні 1902 р. – хліборобський страйк. У 1910 р. засновано чотирикласну школу.

В серпні 1914 року Великий Глибочок зайняли російські війська, функціонував госпіталь. Під час 1-ї світової війни знищено чимало будинків і посівів, бракувало найнеобхідніших товарів, розпочався голод.

У листопаді 1918 в селі проголошена влада ЗУНР. 16 червня 1919 р. під час Чортківської офензиви Великий Глибочок зайняв 1-й корпус УГА. На печатці сільської громади 1915 р. у центрі зображене око, поміщене в трикутник, напис “Уряд громадський Глубічок Великий”. В УСС і УГА воювали: Яким Гац, Василь Команишин, Василь Полотнянко, Василь Слобусь, Дмитро Шкільняк та ін.

Діяли філії товариств “Просвіта” (з 1903 р.), “Січ” (від 1905 р.), “Луг”, “Сільський господар”, “Рідна школа”, “Союз Українок”, Братство тверезості, а також театральний гурток, хор, духовий оркестр, кооператива.

1925 р. в млині Андрія Плятера працювало 3 особи. Протягом 1928-1929 рр. понад 40 осіб еміґрували в США, Канаду і Бразилію. 1931 р. в селі проживало 2335 осіб. У 1930-х роках працювала 4-класна школа. У червні 1935 р. на фільварку Плятера відбувся страйк.

Впродовж 1934-1939 рр. – центр ґміни, до якої належали села Біла, Плотича, Пронятин і Чистилів. 1939 р. працювали каменоломні, водяний і механічні млини. Власники великої земельної власності: Ванда з Журавських, Коритовські, Плятери, Ґарапіхи. Священики (1830-1930-ті рр.): Тома Левицький, Григорій Дубровицький, Діонісій Майковський, Микола Винницький. У селі було 3 фільварки.

17 вересня 1939 р. увійшла Червона армія. У січні 1940 р. створено Великоглибочецький район (існував до кінця 1962, коли Великий Глибочок переданий до Зборівського району, від січня 1967 – до Тернопільського району). У квітні 1940 р. створено 1-й колгосп, відновлений у кінці 1946 року.

Від 30 червня 1941 до 23 березня 1944 р. Великий Глибочок перебував під німецькою окупацією. Від 3 серпня 1941 р. в селі діяв концтабір (понад 2 тисячі радянських військовополонених, більшість знищена в 1943 р.; у 1945 р. комісія з розслідування злодіянь нацистських окупантів розкрила 46 ровів, в яких виявлено останки близько 5 тис. закатованих людей). У 1944 р. в селі функціонували 3 госпіталі для червоноармійців. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 67 уродженців села.

В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – понад 100 осіб; у т. ч. районовий референт ОУН Микола Білецький, районовий провідник ОУН на Козівщині Ярослав Дідик, керівник СБ ОУН у Микулинецькому і Збаразькому районах Микола Якимчук; криївка – на садибі Софії Наливайко. 21 січня 1945 року сотня УПА “Бурлаки” напала на гарнізон і органи радянської влади у Великому Глибочку. Гранатами було знищено приміщення райвідділу МДБ, військкомат, райвно. В бою загинуло 10 працівників радянських каральних органів.

У 1940-1960-х рр. виходили газети, органи Великоглибочецького РК КП(б)У і районної ради депутатів трудящих “Голос колгоспника” і “Радянське слово” (в Державному архіві Тернопільської області зберігаються номери за 1949–1954 рр., 1956 р., 1961 р.). У 1945 р. працювала хлібопекарня, 1948 р. – швейна, 1949 р. – взуттєва майстерні. 1952 р. збудували завод холодного асфальтобетону. 1956 р. працювали 2 цегельні заводи і завод випалювання вапна. У 1953–1955 заклали парк (6 га). 1960 р. в селі спорудили Будинок культури.

У лютому 1990 р. в виник осередок РУХу, у вересні 1994 р. створено “Союз Українок”, у вересні 1995 р. – “Просвіту”.

Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ, 1846 р., кам’яна; розпис виконали у 1989 р. тернопільські художники Ігор Зілінко і Михайло Николайчук), Дім молитви ХВЄ, капличка і пам’ятний знак жителям села, які загинули у 18 ст. від епідемії холери (1777 р., зруйновано 1961 р., відновлено у 1991 р.), “фіґури” Пресвятої Богородиці (1865 р., відновлена 1991 р.) та Ісуса Христа на честь 2000-ліття Різдва Христового. Споруджено пам’ятники: Тарасові Шевченку (1966 р.), полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1968 р., скульптори – І. Калашевський, І. Мердак), воякам УПА (1992 р.), Ярославові Стецьку (2002 р., скульптор О. Маляр), встановлені пам’ятні знаки “За тверезість” (1874 р.), на честь скасування панщини (друга пол. 19 ст., відновлено 1993 р.), меморіальна таблиця Ярославові Стецьку (1993 р.).

Працюють ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Я. Стецька, Будинок культури, бібліотеки, самодіяльний народний драматичний театр, станція юних техніків, відділення зв’язку, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, дитячий садочок “Сонечко”, Тернопільська районна санітарно-епідемологічна станція, відокремлений підрозділ “Львівський центр механізації колійних робіт” державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, три підприємства з виготовлення меблів, деревообробний цех, 11 торгових закладів; земельні паї орендують ТзОВ “Агрокомплекс” і 2 фермерські господарства.

Є народний історико-меморіальний музей Ярослава і Слави Стецьків, розміщений у старовинному парафіяльному домі (1773 р.), шкільна кімната-музей (2001 р.).

До села приєднано хутори Ліс (В Лісі), Під Гаєм (В Гайку) і На Попереках.

Ліс (В Лісі) – хутір, приєднаний до с. Великий Глибочок. Розташований за 1 км від Великого Глибочка. У лютому 1952 р. на хуторі – 5 будинків, в яких проживало 17 осіб. Нині – вулиця села.

Під гаєм (В гайку) – хутір, приєднаний до с. Великий Глибочок. Розташований за 1 км від Великого Глибочка. У лютому 1952 р. на хуторі – 2 будинки, в яких проживало 7 осіб. Нині вулиця села.

На попереках– хутір, приєднаний до с. Великий Глибочок. Розташований за 1 км від Великого Глибочка. У лютому 1952 р. на хуторі в одному будинку проживало 2 особи. Нині – вулиця села.

У Великому Глибочку народилися: бібліотекар, громадський діяч Роман Борковський (1915-1996), ґенерал-майор СБУ Петро Житар (1951 р. н.), архітекторка Олександра Кобат-Турчин (1927 р. н.), громадський діяч, меценат Іван Млинівський (1923 р. н.), священик Іван Ридель (монаше “Йосиф”; 1909–1984), політичний діяч, публіцист Ярослав Стецько (1912–1986), вчений, педагог, громадський діяч Лука Турчин (1881–1951), громадський діяч, меценат Антон-Микола Ференц (1924 р. н.), літераторка Ірина Шикерява-Шпак (1940 р. н.), літератор, редактор, краєзнавець Лариса Щербак (1958 р. н.), сотник УПА Василь Якимчук (1918-1944); проживав кінорежисер, теле-фоторепортер, краєзнавець Мирон Сагайдак (1944-2023); проживали громадський діяч, літератор Михайло Марчук, літературознавець, етнограф, фольклорист і мистецтвознавець Петро Медведик (у 2007 р. відкрито меморіальний музей), проживав письменник Борис Хижняк, працювали інженер-будівельник, науковець, громадський діяч, заслужений будівельник України Модест Боровий, громадський діяч, господарник Любомир Маланчук, мистецтвознавець, журналіст, громадський діяч Олександр Федорук, режисерами у самодіяльному народному драматичному театрі – заслужений діяч мистецтв України Євген Ваврик, заслужений артист України Тадей Давидко та ін.; перебували письменники, громадські діячі Іван Франко та Лесь Мартович (1898), поет Андрій Малишко і прозаїк Вадим Собко (1939), композитори Євген Козак і Георгій Майборода, митрополит Андрей Шептицький, громадсько-політичний, державний діяч Леонід Кравчук та ін.

За деякими даними, на залізничній станції у Великому Глибочку під час бомбардування у червні 1941 року загинули філолог-славіст, літературознавець, академік, громадсько-політичний діяч Кирило Студинський і громадський, військовий діяч, науковець, письменник, син Івана Франка – Петро Франко.

10 серпня 2014 р. під час війни на сході України (АТО) загинув уродженець села Андрій Дрьомін (Світляк; 1982 р. н.).

Біля села розташовані: Серетський гідрологічний заказник, Чистилівський орнітологічний заказник (обидва – загальнодержавного значення), заповідник місцевого значення “Вільшина”, комплексна пам’ятка природи місцевого значення “Відслонення нижнього сармату в с. Великий Глибочок”.

Олександр Ситник у 1998 р. видав монографію “Палеоліт Поділля: Великий Глибочок”, Богдан Закітнюк “Історія села Великий Глибочок” (2009 р.); у 2010 і 2011 рр. вийшли монографії Богдана Мельничука, Мирона Сагайдака та Віктора Уніята про Ярослава і Славу Стецьків; Мирон Сагайдак підготував до друку книгу про історію села.