Нарис історії села Івачів Долішній за матеріалами енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах».

Село належить до Ігровицького старостинського округу Білецької територіальної громади. Від 1947 до березня 1991 р. називалося Нижній Івачів.

Розташоване на лівому березі р. Серет (ліва притока Дністра), за 10 км від м. Тернопіль і 3 км від найближчої залізничної станції Глибочок Великий. Через село проліг автошлях Тернопіль-Броди.

Географічні координати – 49° 38’ пн. ш. 25° 33’ сх. д. Середня висота над рівнем моря – 327 м. Площа населеного пункту – 2,4 кв. км.

Дворів – 225. Населення – 517 осіб (2014 р.).

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки середнього палеоліту (мустьє), пізнього палеоліту, мезоліту та черняхівської культури.

Перша письмова згадка – 1463 р., згідно з актом поділу володінь між князями Збаразькими – Василієм, Семеном, Солтаном; власність Василія. У 1473 р. – володіння князів Михайла, згодом Семена Збаразьких.

Поблизу поселення пролягав Кучманський шлях, тому воно зазнавало частих нападів татар. Протягом 16–17 ст. неодноразово зруйноване внаслідок турецько-татарських набігів.

1862 р. засновано однокласну школу в будинку Степана Братного (перший учитель – Онуферко, згодом – Зозуля). 1869 р. в селі проживало 673 особи, діяла однокласна школа.

У 1890 р. – 858 осіб, із них 623 українці, 179 поляків, 26 євреїв; була корчма ґрафа Коритовського.

Під час Першої світової війни село зазнало значних руйнувань; мешканців евакуювали; після повернення люди нерідко жили в землянках і тимчасівках.

В УСС і УГА воювали Іван Більський, Василь Герій, Данило Кучій, Йосип Лехман, Григорій Олійник та ін.

У 1921 р. – 161 будинок, 814 осіб. Війти і солтиси: Іван Братний, Михайло Чорний, Фелікс Чепіта, Станіслав Біскупський, Ілля Панчишин та ін.

1930 р. під час пацифікації поляки знищили майно українських організацій. Відомо, що 1932 р. працювала двокласна школа. Діяли філії товариств “Просвіта” (1877–1878), “Січ”, “Сільський господар”, “Союз Українок”, “Рідна школа”, “Каменярі”, “Хліборобський вишкіл молоді”, а також Братство тверезості, кооператива, хор, аматорський драматичний гурток.

Упродовж 1934–1939 рр. село належало до ґміни Ігровиця.

У 1940 р. примусово створено колгосп. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 33 уродженці села.

В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані близько 70 осіб; у т. ч. районовий референт СБ ОУН Григорій Герій, підрайоновий провідник ОУН Петро Кисіль. 8 січня 1945 р. під час облави військ НКДБ і “стрибків” загинуло 3 вояки УПА. 1 травня 1947 р. на приміщенні сільської ради вивісили синьо-жовтий прапор. 27 вересня 1948 р. під час організації колгоспу працівники МДБ побили багатьох людей, зокрема Степана Олійника.

1949 р. відновлено колгосп (голова правління Іван Довбуш, згодом – Микола Ґураль та ін.; після укрупнення колгоспів – Михайло Хом’як).

Є церква святого Апостола і Євангелиста Луки (УГКЦ, 1859 р., добудована в 1867–1870 рр.; кам’яна).

Споруджено пам’ятники полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1966 р.), членам ОУН і воякам УПА, які загинули в 1939–1950 рр. (1992 р.), погруддя Т. Шевченка (2008 р.). Встановлено пам’ятні хрести: на честь 50-річчя скасування панщини (1898 р.), 500-річчя запорізького козацтва (1994 р.). Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990 р.). Діють фельдшерський пункт, клуб, бібліотека, АЗС, млин, 2 торгових заклади, ПП “Тернопільнасіння”, ПП “Федорів” (ковбасний цех), ТОВ “Тернотранс”; земельні паї орендує ТзОВ “Агрокомплекс”.

В Івачеві Долішньому народилися: майстер спорту УРСР Зеновій Бицька (1936 р. н.), інженер-механік, меценат Володимир Воловодюк (1929 р. н.), громадські діячі у Канаді Іван Горбатюк (1893–р. см. невід.) та Михайло Тимочко (1928–2002), доктор медичних наук Ярослава Гудивок (Горбатюк; 1936 р. н.), етнограф, громадський діяч Теодор Лехман (1898– 1992), інженер-архітектор, громадський діяч Петро Палашевський (1920–1988), поет, перекладач, драматург, публіцист, громадський діяч Петро Тимочко (1925–2005); душпастирює священик, журналіст о. Орест Глубіш, учителювали педагоги, громадські діяч Дмитро і Осип Фалендиші, душпастирював священик, літератор Роман Дурбак; перебували письменниця, публіцист, педагог Іванна Блажкевич, правник, громадсько-політичний діяч Дмитро Ладика та ін.

У селі розташована частина природоохоронного гідрологічного заказника загальнодержавного значення “Серетський”.

Видана книга Я. Панчишина “Івачів Долішній: Короткий історичний нарис” (Тернопіль, 1997 р.).