Своє 92-ліття відзначив житель села Біла – Петерків Ярослав Михайлович!
З привітання та подарунками від усієї Білецької громади іменинника провідали сільський голова Дмитро Малик та директор КЗ «Центр надання соціальних послуг» Білецької сільської ради – Ольга Рудакевич. Вони побажали Ярославу Михайловичу Божого благословення та міцного здоров’я!
Петерків Ярослав Михайлович – уродженець села Біла, шанований старожил та багаторічний трудівник. У сім’ї зростав разом із двома братами. Усіх трьох єднала велика любов до музики – самотужки опановували різні інструменти та з радістю гуртували вечорами молодь на рідному подвір’ї після селянських робіт, щоб поспівати й потанцювати.
Замолоду Ярослав Михайлович працював на спеціальному мотоциклі – розвозив продукти для потреб людей. Згодом трудився у столярному цеху в Тернополі – все своє життя присвятив столярній справі, ставши вправним майстром по дереву. Був надзвичайно працьовитим, усе життя будувався й нині продовжує дбати про родину та добробут.
Окремою сторінкою його життя є музика. Колись грав на весіллях у складі музичного гурту, де хлопці з Білої, Чистилова та інших сіл виконували народні мелодії на акордеоні, скрипці, саксофоні, кларнеті, гармошці. І тепер пан Ярослав із задоволенням віртуозно грає на губній гармоніці, має у своїй колекції декілька музичних інструментів.
З болем у серці пригадує важкі воєнні та повоєнні роки, голод і нестатки, коли часто не було що їсти. Друга світова війна залишила травму на руці іменинника та глибокий слід у пам’яті – обриси людей, які приходили й приїжджали до Білої у пошуках їжі та порятунку…
Ярослав Михайлович пам’ятає часи підпілля Української Греко-Католицької Церкви, коли в Білій потаємні богослужіння звершував в’язень радянських таборів – отець Володимир Теленко. Пан Ярослав допомагав підпільному священнику в служінні. Коли ж було відкрито святиню села – церкву святого Миколая, він активно долучився до парафіяльного життя, виготовив для храму таці для пожертв та доклався до інших необхідних робіт, щоб у Божому домі було все потрібне для звершення відправ.
Разом із дружиною розбудовували прабатьківське господарство, виховали двох дітей. Сьогодні Ярослав Михайлович радіє трьом онукам і двом правнукам.
Особливою подією в його житті є подорожі до Канади. У свої 90 років він уперше відвідав рідних за океаном, а в 91 рік поїхав туди знову. В місцевій українській церкві його радо зустрічала наша діяспора. Як і вдома, пан Ярослав зробив дарунок для храму – поофірував таці для пожертв.
Попри поважний вік, він залишається дуже позитивною, доброю та щирою людиною, щиро вболіває за долю свого народу та бажає Україні перемоги й мирного майбутнього.
Ми щиро доєднюємося до слів привітань! Бажаємо Вам невичерпної життєвої енергії, сил, радості та щастя! Хай Господь благословляє рідних та близьких серцю людей! Хай перші промені весни огорнуть серце теплом, затишком та любов’ю! Ви є прикладом для нас. Зичимо, щоб Ваше добре слово звучало і надихало кожного із нас!
