4-а річниця широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну та 12-та річниця російсько-української війни...
20 лютого 2014 року та 24 лютого 2022 року стали визначальними датами в новітній історії України. Це рубежі нашого болю, наших втрат і водночас нашої незламності. Уже дванадцять років триває російсько-українська війна, чотири з них – повномасштабна боротьба, за право бути, жити, творити на своїй, Богом даній землі…
Ми пам’ятаємо, як підступно москаль прийшов на нашу землю, як усе починалося – з агресії, з намагання зламати нашу державу та волю. Але ворог недооцінив головного – мужності, героїзму та відданості українців! Саме ці почуття, що наповнюють серця наших захисників, стали щитом для свого народу, для кожної родини, для майбутнього наших дітей.
Сьогодні особливо важливо зберегти єдність та взаємопідтримку! Там, де ворог сіє страх і зневіру, ми маємо відповідати жертовністю, турботою й любов’ю до своєї землі та один до одного. Не даймо часу приглушити нашу пильність… Так, здається, що всі вже «звикли» до війни. Але не даймо байдужости полонити наше серце. Бо байдужість – це тиха поразка, яка починається всередині. Важливо зрозуміти, що кождий має своє місце у цій боротьбі – на передовій, у волонтерстві, у праці, у молитві. Кожен день боротьби – це нагадування про велику ціну незалежності…
Промовисто звучать слова з повстанської пісні: «Нам не страшний червоний гніт і дикі орди cходу, ми йдем у бій за нарід свій, за волю для народу!» У цих рядках проголошення нашої позиції: ми йдемо в бій не з ненависті, а за свій нарід, за право жити у правді, свободі й гідності.
Схиляємо голови у вдячності перед нашими воїнами. Дякуємо волонтерам і всім, хто невтомно працює для захисту і забезпечення фронту. Дякуємо лікарям, які рятують життя. Дякуємо енергетикам та рятувальникам, які ліквідовують наслідки ворожих ударів. Дякуємо всім, хто на міжнародній арені стоїть пліч-о-пліч з Україною, підтримуючи нас у боротьбі за свободу і справедливість.
Молимося за повернення полонених, за віднайдення безвісти зниклих, за зцілення поранених. Молимося за упокоєння душ полеглих Героїв та жертв війни, які полягли від рук ворога.
Віримо у Божу опіку над нами! Хай Господь укріплює нас у горнилі боротьби, дарує мудрість і витривалість! Хай наша віра буде міцнішою за кремінь, надія – сильнішою за страх, а любов до України – незгасною!
Пам’ятаємо! Молимося! Переможемо!
