Білецька громада провела в останню дорогу воїна Нарольського Віктора.
У середу, 18 лютого 2026 року, мешканці Білецької та Тернопільської громад провели до вічності захисника України Нарольського Віктора Казимировича, чиє життя раптово обірвалося від отриманих на війні ран… Він з 2022 року стояв на захисті кожного із нас від московських катів, підірвав своє здоров’я, але мужньо виконав громадянський обов’язок.
Нарольський Віктор Казимирович, 24 листопада 1970 року народження, вступив до лав Збройних Сил України на початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році. Служив на різних напрямках, зокрема у Запорізькій та Донецькій область. Під Покровськом отримав важке поранення, проходив довгий шлях реабілітації. Отримавши інвалідність, залишив військову службу. Помер 16 лютого 2026 року внаслідок поранення, яке залишило свій слід на його здоров’ї.
Скласти остатню прислугу з вдячністю, шаною та глибоким смутком зібралися рідні, близькі та друзі, побратими, представники місцевого самоврядування, жителі Тернопільської та Білецької громад. Звістка про смерть сколихнула кожного, важко повірити і прийняти те, що нас покинула вірна, жертовна та добра людина… Із болем розлуки в молитві ввірили душу воїна Божому милосердю, просячи упокоєння зі святими, «де немає болізні, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне».
Після Панахиди парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Біла отець-мітрат Роман Гриджук звернувся до присутніх зі словом проповіді. Він зазначив: «Знаймо, дорогі, на землі все закінчується, як колись закінчиться війна, але оживити вбитих і померлих від ран війни є неможливо… Лише один дух віри, Дух Божий дасть нам сили! Смерть не є страшною для тої людини, яка знає для чого вона живе. Віктор жив для України, він все готовий був перенести. Хай Господь прийме його душу і дасть йому спокій!».
Вчора у каплиці при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Біла розпочалася молитва за спокій душі воїна Віктора, а сьогодні відбувся Чин похорону воїна. Разом похоронна громада підносила свої молитви до Бога, щоб «оселити душу спочилого у країні живих, в місці світлому…», а священники зачитували уривки із Святого Письма.
Зі словом духовної опіки та розради звернувся до присутніх парох церкви Святого Миколая села Біла отець Юрій Городиський. Він роздумав над покликанням та служінням воїнів, одним із яких був і спочилий Віктор, а також ставленням та відповідальністю кожного із нас. Отець наголосив: «Військовий – це той, хто відрікається свого «я» і служить кожному. Вибір військового, на превеликий жаль, не завжди цінять, не завжди шанують… Поставмо собі запитання: «Що я відчуваю коли бачу перед собою військовослужбовця?» Сьогодні Христос закликає кожного із нас до служіння! Вчімось служіння, вчімось пам’ятати та цінувати жертву, і вміти бути, тим, хто служить!»
Після прощання з каплиці похоронна процесія вирушила на цвинтар. Із синьо-жовтими прапорами, під спів стрілецьких та поминальних пісень, немов рікою, поволі йшли до тихої пристані воїна Віктора. Зимове сонце освітило останню дорогу захисникові, що став прикладом жертовного служіння та тихої праці для перемоги свого народу. «Витайте херувимів сили, на крилах вітру прилетіть, і тих, що сходять до могили у рай пресвітлий занесіть…», – прозвучали останні слова над могилою, де спочиватиме люблячий син, чоловік, батько, побратим…
Хай світла та молитовна пам’ять загоїть наші рани, а добрі спогади, що залишаються у серці облегшать біль розлуки! Віримо, що душа спочилого захисника знайде вічний спокій у райських оселях, а молитва та любов завжди оберігатимуть родину та рідну землю! Герої не вмирають! Герої назавжди залишаються у наших серцях!
Вічна пам'ять та слава Герою! Неминуча відплата ворогам!
