Білецька громада провела в останню дорогу Героя Степанова Ігоря.
Сьогодні, 21 січня 2026 року, жителі Білецької громади провели в останню дорогу загиблого захисника України Степанова Ігоря Васильовича, який поліг у бою за Україну, захищаючи державність, свободу та гідність українського народу від московського ворога.
Степанов Ігор Васильович, 2 квітня 1974 року народження, був солдатом номер обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу батальйону територіальної оборони військової частини А7030. Воїн загинув 3 січня 2026 року внаслідок осколкового поранення несумісного із життям, отриманого під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Гуляйполе Пологівського району Запорізької області.
Провести в останню дорогу полеглого воїна зібралися рідні, близькі та друзі, односельчани та побратими, представники місцевого самоврядування, жителі Білецької громади. Разом єдналися у молитві та пошані, адже це непоправна втрата та велика пожертва на вівтар свободи. Воїн Ігор віддав своє життя, а нині з сумом проводили його до вічності, склавши слова співчуття та підтримки найдорожчим і найріднішим, «Він був справжнім чоловіком і добрим люблячим татом, найкращим сином і братом…», – саме таким Героя запам’ятали односельці, родичі та друзі.
Вчора живим коридором зустрічали загиблого захисника України На щиті, а сьогодні у святині села Великий Глибочок – храмі Різдва Пресвятої Богородиці, звершили Чин похорону.
У проповіді парох села отець Іван Гавдяк зазначив, що вчора та сьогодні багато людей, які не знали та які знали воїна Сергія, відкрили для себе його як доброго чоловіка, що залишив добрий слід у серцях людей, який віддав своє життя за Батьківщину. Священник закликав: «Попри невимовний жаль і втрату мусимо пам’ятати, що його крізь ціле життя супроводжує і буде супроводжувати Матір Небесна».
«Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу Вас прийняти цей прапор як символ Держави, якій він вірно та віддано служив…», – із цими словами скорботна родина загиблого Героя отримала прапор нашої держави, яку ціною власного життя захищав їхній син, брат, чоловік, батько…
З церкви похоронна процесія поволі рушила на цвинтар до місця спочинку загиблого Героя. У піснеспівах та звуках траурного маршу вилилися сльози, біль втрати та туга, яка оповила серця людей… З гордим смутком домовину супроводили велика українська родина. Віримо, що душа воїна Ігоря віднайде блаженний упокій в Царстві Небесному! Герої не вмирають! Герої назавжди залишаються у наших серцях!
Вічна пам'ять та слава Герою!
