Привітання Білецького сільського голови Дмитра Малика з нагоди Різдва Христового та Нового року!
Христос ся рождає! Славімо Його!
Дорогі жителі Білецької громади!
«Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя…» (Ів. 8: 12). Ці євангельські слова відкривають для нас глибину і сенс Різдва Христового саме тепер, у час великого випробування для України. Коли навколо темрява війни, страху й болю, Христос приходить у світ як Світло, яке не можна погасити жодними ракетами, жодною ненавистю чи брехнею. Йти вслід за Ним сьогодні – означає не піддатися відчаю, не звикнути до зла… Народження Божого Сина нагадує нам: Бог входить у людську історію, щоб скріпити у наших серцях віру, надію та любов!
Вже ось одинадцять років ми з болем у серці й із вірою водночас зустрічаємо Різдвяні свята... Рік, що минає, був сповнений втрат, тривоги та тяжких звісток. Особливо болісним відлунням у пам’яті всієї Тернопільщини стали події ночі 19 листопада 2025 року, коли ворожі московські ракети забрали життя мирних людей – дорослих і дітей. Новітній Ірод знову прийшов зі смертю, так само як колись дві тисячі років тому цар Ірод переслідував Святе Сімейство і наказував убивати вифлеємських немовлят. Та історія вчить нас: Іроди минають, а Божа правда залишається. Там, де народжується Христос, зло вже приречене!
Нині особливо пронизливо звучить давня колядка «Не плач, Рахиле», у якій плач матері зливається з плачем нашої землі: «Піду у поле, моя ти доле!.. Де лиш не ступлю, мов рай загублю! Хоч ранні роси, в’януть покоси. Як широка нива – впала юна сила… Царю! Бог родився, твій кінець зближився!» Це не лиш біль і сльози – це водночас надія, бо у самій коляді звучить вирок злу: Бог родився – і прийшов кінець тиранії.
Із глибини віків наш нарід ніс свою молитву, свої переживання, свої відчуття через коляду. У часи визвольних змагань повстанські колядки стали голосом нескорених українських сердець, зверненням до Бога про волю і визволення рідної землі від панування московського ката: «Ісусе маленький, дай нам сили нині. Хай засяє Золотий Тризуб по всій Україні. Синьо-жовтий Прапор на вкраїнськім полі, щоб не було на Вкраїні ворогів ніколи…» Ці слова є знаком того, що як тоді, як так і нині з нами Бог – і тому ми стоїмо! Бог, Який сам пізнав переслідування, біль і жертву, близький до кожної родини, що втратила, до кожної родини, що чекає, до кожного із нас.
Шановні жителі Білецької громади! Дякую за те, що разом ми пройшли ще 2025 рік. З великою відповідальністю ми вступаємо у Новий рік, усвідомлюючи: попереду ще багато праці, рішень і викликів. Та саме від нашої єдності, згоди й спільної щоденної праці залежить, якою буде Україна і наша громада!
Зі смутком і вдячністю схиляємо голови перед пам’яттю всіх полеглих – захисників і мирних жителів. Їхня велика жертва є для нас заповітом жити для України, не розпорошувати сили, а єднатися у добрі, любові та пам’яті!
Хай Вифлеємська звізда освітить дорогу кожній українській родині тут у громаді, у нашому краї чи далеко на чужині. Хай новонароджений Спаситель наповнить серця світлом, укріпить у християнських чеснотах та національних цінностях, додасть твердості та міцності у випробуваннях. Хай Господь оберігає наших захисників, наших волонтерів – благословить усіх, хто служить людям, і робить все, щоб запанував переможний мир нашій зболеній землі.
У цей час Різдва Христового та Нового року зичу всім щастя, радості, тихої, але глибокої надії, родинного тепла, злагоди в домівках і добробуту у громаді! Хай Різдво Христове стане для нас джерелом світла, яке поведе через темряву до перемоги, миру і відновлення!
З повагою та найщирішими побажаннями,
Білецький сільський голова – Дмитро МАЛИК!
