Білецька громада провела в останню дорогу Героя Войнаровського Сергія.
Сьогодні, 22 листопада 2025 року, жителі Білецької та Тернопільської громад провели в останню дорогу загиблого захисника України Войнаровського Сергія Сергійовича, який поліг у бою за Україну, захищаючи державність, свободу та гідність українського народу від московського ворога.
Солдат Войнаровський Сергій Сергійович, 28 серпня 1983 року народження, був водієм, електриком-мотористом взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних систем десантно-штурмового батальйону військової частини А0281. З початком повномасштабного вторгнення, будучи військовим, повернувся до лав Збройних Сил України, щоб протистояти агресії. Загинув 15 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.
Провести в останню дорогу полеглого воїна зібралися рідні, близькі та друзі, односельчани та побратими, учні та вчителі Великоглибочецького ліцею імені Ярослава Стецька, представники місцевого самоврядування, жителі Білецької та Тернопільської громад. Разом єдналися у молитві та пошані, адже це непоправна втрата та велика пожертва на вівтар свободи. Воїн Сергій віддав своє життя, а нині з сумом проводили його до вічності, склавши слова співчуття та підтримки найдорожчим і найріднішим. «Був товариський і доброзичливий, відповідальний і порядний, з чудовим почуттям гумору, готовий підтримати словом і ділом. Він був справжнім чоловіком і добрим люблячим татом, найкращим сином і братом…», – саме таким Героя запам’ятали односельці, родичі та друзі.
Вчора живим коридором зустрічали загиблого захисника України На щиті, а сьогодні у святині села Великий Глибочок – храмі Різдва Пресвятої Богородиці, звершили Чин похорону.
У проповіді парох села отець Іван Гавдяк зазначив, що вчора та сьогодні багато людей, які не знали та які знали воїна Сергія, відкрили для себе його як доброго чоловіка, що залишив добрий слід у серцях людей, який віддав своє життя за Батьківщину. Священник закликав: «Попри невимовний жаль і втрату мусимо пам’ятати, що його крізь ціле життя супроводжує і буде супроводжувати Матір Небесна… Нам важко є, бо Тернопільщина оплакує багато людей, які загинули, і ті втрати дуже довго будуть боліти, але Матір Божа приведе нас до спокою, до Христа.».
«Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу Вас прийняти цей прапор як символ Держави, якій він вірно та віддано служив…», – із цими словами скорботна родина загиблого Героя отримала прапор нашої держави, яку ціною власного життя захищав їхній син, брат, чоловік, батько…
З церкви похоронна процесія поволі рушила на цвинтар до тихої пристані і місця спочинку загиблого Героя. У піснеспівах та звуках траурного маршу вилилися сльози, біль втрати та туга, яка оповила серця людей… З гордим смутком домовину супроводили велика українська родина. Віримо, що душа воїна Сергія віднайде блаженний упокій в Царстві Небесному! Герої не вмирають! Герої назавжди залишаються у наших серцях!
Вічна пам'ять та слава Герою! Неминуча відплата ворогам!
