Білецька громада провела в останню дорогу Героя Сухого Володимира.
Сьогодні, 11 листопада 2025 року, жителі Білецької громади провели в останню путь полеглого захисника України Сухого Володимира Михайловича, який боровся за визволення нашої землі від московських загарбників, стояв на захисті мирного неба та свободи нашого народу.
Сухий Володимир Михайлович, 9 лютого 1980 року народження, був солдатом, кулеметником механізованого батальйону військової частини А4447. Загинув 2 листопада 2025 року в бою за Україну під час виконання бойового завдання в наслідок удару ворожого FPV-дрона по автомобілю в районі населеного пункту Торецьке Покровського району Донецької області.
Щоб провести Героя в останню дорогу, віддати шану та вклонитися перед його подвигом, зібралися рідні, близькі та друзі, працівники місцевого самоврядування, учні та вчителі Плотицької гімназії, побратими та жителі Білецької громади. Разом із молитвою присутні склали подяку та співчуття родині воїна Володимира, яка переживає велику втрату. Захисник, віддав найцінніше – своє життя, за мир, волю та гідність нашого народу, і його жертва залишиться прикладом любові, відданості та патріотизму для нас і майбутніх поколінь.
У проханні про спокій душі воїна Володимира єдналися серця присутніх. Після читання євангельського уривку із проповіддю звернувся парох села Чистилів отець Орест Каспрук. Священник наголосив, що Господь є добрим до нас у миті радості та смутку. Він зазначив: «Сьогодні є хвилина випробування, коли ми мусимо попрощатися з Героєм Володимиром… Коли людина віддає життя за друзів, то є вияв віри… покійний це Слово Боже виконав до кінця, жив тим Словом і прийшов, щоби своєю присутністю посвідчити ту віру в безсмертне Слово, яке веде нас до життя… Хай Господь поблагословить його подвиг у віках!». Звертаючи до родини Героя, отець Орест запевнив, що Господь опікується родинами сиріт і вдів, а їхній чоловік та батько своїми молитвами підтримає їх з небес!
Дар любові – це дар жертовності, яка є не зникає, але будує нове життя, стає його фундаментом. Воїн Володимир став у чині борців за волю України, що освітлюють наш шлях. Перед Божим престолом він продовжить оберігати нас і надихати своєю мужністю та вірою!
Після останніх військових почестей та прочитання пам’ятного листа, із рідного подвір’я похоронний похід вирушив до церкви святого архистратига Михаїла, де звершили чин похорону полеглого захисника. На шляху до храму біля каплички священники зачитали Євангеліє. Туга серця та розлука відображалися у звуках траурного маршу та пісні-реквієму «Гей, плине кача». Повстанські та стрілецькі пісні, які лунали на цій дорозі до вічности, із скарбниці народної пам’яті засвідчували подвиг, посвяту та увіковічнення героїзму воїна Володимира та всіх полеглих за волю України.
«Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу Вас прийняти цей прапор як символ Держави, якій він вірно та віддано служив…», – із цими словами скорботна родина загиблого Героя отримала прапор нашої держави, яку ціною власного життя захищав їхній син, чоловік, батько.
Під удари церковних дзвонів вирушили на цвинтар до місця вічного спочинку Героя. З гордим смутком домовину супроводила українська родина, що розділяє біль втрати і смуток кожного. Під час поховання у вись піднялися голуби, що, немовби, супроводили душу воїна до небес, де «немає недуги, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя»… Відтак над гробом пролунала пісня, як зітхання нашого народу: «На колінах стоїмо перед образами, просим, Господи, Тебе: Змилуйся над нами! Зупини, Боже, війну! – просим Тебе нині, досить гора і плачу по всій Україні… Поможи, Боже святий, просим Тебе щиро, порятуй наш рідний край, нашу Україну!».
Вічна пам'ять та слава Герою! Неминуча відплата ворогам!
