День вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
Сьогодні, 28 липня 2025 року, вперше в Україні на державному рівні відбувається вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Це день скорботи, молитви й глибокої шани до тих, хто заплатив найвищу ціну – життя – за нашу свободу, незалежність і право бути українцями.
Згідно з Постановою Верховної Ради України від 22 липня 2025 року № 4558-IX:
"На підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті українських військовослужбовців, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, в боротьбі за незалежність, державний суверенітет і територіальну цілісність України, стали жертвами жорстокого насильства під час російської окупації, увічнення їхнього героїзму, громадянської відваги, стійкості, самовідданості та сили духу, зміцнення патріотичних настроїв у суспільстві..." – засновано цей пам’ятний день, щоб ми ніколи не забули правду.
Ми особливо згадуємо оборонців Маріуполя – Героїв «Азовсталі», які за наказом українського командування вийшли із заводу у травні 2022 року. Всупереч домовленостям та гарантіям щодо збереження життя та здоров’я, в ніч з 28 на 29 липня 2022 року, у приміщенні колишньої Волноваської виправної колонії №120 в Оленівці, вони були підступно страчені російськими катами. Жахливий теракт став ще одним доказом цинізму й нелюдської жорстокості ворога, який перетворив полон на камеру тортур і страти.
Ми не маємо права мовчати. Ми не маємо права забути. Ми зобов’язані пам’ятати кожне ім’я, кожну долю. У наших серцях – біль і туга за втраченими життями, у наших молитвах – прохання до Бога про спокій душ українських мучеників... У нашій рішучості – вимога справедливості та покарання для всіх, хто вчинив ці воєнні злочини.
Нині схилімо голови у спільній молитві та пам'яті. Помолімося за душі тих, хто загинув мученицькою смертю, – українських батьків і матерів, синів і дочок, братів і сестер, близьких і друзів, старших і дітей... Хай Господь прийме їх у Свої обійми, "де немає недуги, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя..", а нам дарує сили й віру, щоб завершити цю боротьбу так, як того хотіли вони – перемогою! Бо лише перемога України зупинить агресора, лиш вона стане гідною відповіддю на біль, що роздирає наш народ.
Вічна пам'ять всім захисникам України, учасникам добровольчих формувань та мирним мешканцям, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
