211-та річниця з Дня народження Тараса Григоровича Шевченка!
Щороку девʼятого та десятого березня ми відзначаємо Шевченківські дні, щоб віддати шану нашому національному генію, поету, художнику та визначному громадському діячу! Тарас Григорович Шевченко став нашим національним будителем – саме тому його вшановують українці в різних куточках світу! Його слова не втрачають своєї актуальності, адже, із Кобзаря, як з криниці ми черпаємо найчистішу воду, яка повертає нас у «садок вишневий коло хати», до колиски нашої культури, повертає нас у часи героїчного минулого і закликає творити наше вільне майбутнє!
Ми знаємо факти з біографії Тараса Григоровича ще зі школи. У його житті перепились кріпацька неволя та богема столичного Петербургу, участь у національному русі, слава письменника і художника та солдатчина, заслання і заборона «писати й малювати». На кінець, щоб розірвати його зв’язок із «світом тихим, краєм милим», йому заборонили відвідувати Україну… Впродовж усього життя Тарас Шевченко намагався пером і пензлем зберегти образ рідної землі та розповісти про нелегку долю свого народу. Здобувши звання академіка-гравера, він не зрікся свого коріння, після років неволі та заслання не втратив віри в Бога, і продовжував навчати: «Свою Україну любіть, любіть її... Во время люте, в остатню тяжкую минуту за неї Господа моліть»! Його життя стало символом нелегкої долі українського народу, який намагалися розчинити, а він залишився величним і нескореним, який хотіли заглушити, а він продовжував говорити, співати, творити, який хотіли знищити, а він торував свою тернисту путь до волі!
Саме Шевченкове слово найбільш щиро звучить та назавжди западає у серце! У ньому відображено почуття, які торкаються кожного, що, особливо у часи випробувань та визвольних змагань, чітко визначають мету і ціль нашої боротьби! Згадаймо, як після окупації у Херсоні, зʼявився портрет Тараса Шевченка з під ворожої агітації на рекламному щиті! «Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!», – а ці рядки поеми «Кавказ» стали гімном нашій незламності, нашій вірі у перемогу добра над злом. Це нагадування про те, що кожен з нас є частиною великої історії, яку ми пишемо разом «і мертві, і живі, і ненароджені»…
Хай Шевченкове слово стане молитвою для тих, хто бореться за свободу, натхненням для тих, хто вірить у перемогу, і закликом до єдності для всіх, хто любить Україну! Він учив нас бути гідними, не коритися ворогу, берегти свою мову та традиції. Нехай сьогодні, в часі війни, наші власні вчинки стануть виразником найбільшої данини його пам’яті, найбільшої відповіді на його заповіт!
«І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі», – з великою надією звучать ці рядки! Хай вони ведуть нас вперед до тієї України, про яку мріяв наш національний Пророк– незалежної, могутньої, єдиної!
