Третя річниця широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну та 11-та річниця російсько-української війни.
20 лютого 2014 року та 24 лютого 2022 року – це страшні дати новітньої української історії, що позначають початок збройної боротьби за незалежність, територіальну цілісність та суверенітет України. Скільки болю та жалю, ран і втрат принесло страшне слово «війна» нам важко уявити та усвідомити… Тисячі людських долей поруйновані прагненнями та амбіціями кремлівського диктатора, засліпленням «величною російською культурою», псевдорелігією та ненавистю, яку несе «русскій мір». Час російсько-української війни став перевіркою усього вільного та демократичного світу на вірність загальнолюдським цінностям, принципам міжнародного права та готовності зупинити агресора.
У вирі війни наш народ продовжує боротися за свободу та гідність, які стали для північного «сусіда» страшними, адже підривають будь-які плани відновити «тюрму народів». Поки одні обговорюють, роздумують, вичікують, а інші стараються допомогти нам у цій боротьбі, ми продовжуємо захищати не просто нашу державу, а національну самобутність та право бути господарем на своїй Богом даній землі. Наша національна Голгофа триває, але ми не втрачаємо надії, побачити переможний світанок, що розсікає темряву! Як у вогні загартовується метал, так і воля нашого та його прагнення виринають «з пожеж війни, із полум’я вогнів». У національній пам’яті назавжди вписані Герої минулих століть та наші сучасники, «чинами яких уславлений Володимирів тризуб»!
Цей день цьогоріч проголошено Національним днем молитви. Святе Письмо оповідає нам про визвольну боротьбу Макавеїв проти Антиоха Єпіфана, про те якими важливими є вірність Богові та сила духу! У складних обставинах, коли ворог переважав повстанців під проводом Юди Макавея, він навчав: «… у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма; бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила. Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас; а ми боремося за душі наші і закони наші. Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх.» (1 Мак. 3: 18-22). Український народ не прагне чужого, а захищає своє! І сьогодні лунає молитва єдності: «Боже, порятуй наш дім, бережи солдатів, не дай нашим матерям сльози проливати… Хай повернуться сини із війни до дому, нашу землю осквернить не дамо нікому!»
Віра, мужність та єдність українців стали тим щитом, який не змогли пробити ні ворожі ракети, ні потоки брехні й пропаганди. Нам давали «три дні»… а боротьба триває 11 років, з яких 3 роки у часі широкомасштабного вторгнення! Волю народу, його жертовність та незламність, не зламали ні ворожі підступи, ні внутрішні сили, що служать чужим інтересам чи власним пожаданням.
Ми згадуємо всіх полеглих на полю бою, синів і доньок України, з того часу, як з Майдану Незалежності рушили перші добровольці, щоб дати відсіч зазіханням російського агресора, і до сьогодні, тих, що віддали життя за кожного із нас… Не маємо права забути неї на мить, адже наші захисники склали найціннішу жертву та засвідчили найбільшу любов! Хай буде вічна пам’ять та слава нашим Героям!
Ми плекаємо надію за наших зниклих безвісти та полонених воїнів. Наші серця з ними, у болю та терпіннях. Молимось, щоб вони повернулися додому, де щодня, як ковтку свіжого повітря, чекають вістки про повернення.
Ми із глибини серця просимо зцілення для поранених, рани яких, є ранами цілої України.
Ми дякуємо кожному, хто став на захист України, продовжує оберігати її, йде на бойові завдання, хто ризикуючи власним життям, вірний присязі та своєму народові. Ми дякуємо волонтерам, медикам, рятувальникам, енергетикам, вчителям – всім, хто робить свій внесок у боротьбу за Україну. Це завдяки вашій праці, підтримці та жертовності «Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!», як сказав Блаженніший Святослав Шевчук.
Разом ми стоїмо на боці правди та справедливості, і лише разом переможемо!
Слава Україні! Героям слава! Слава Ісусу Христу! Слава на віки!
