День пам’яті Героїв Крут!
«Україно, Свята Мати героїв…», – цими словами розпочинається Молитва Українського націоналіста! Не одне століття триває боротьба за волю нашого народу за визволення з під гніту імперій, за утвердження національних ідей. В горнилі цієї боротьби за Україну народжують покоління, які своєю вірністю, честю та борбою, поповнюють ряди Героїв, чиї імена записані у серцях українців, у Божій «книзі життя». У свій час ми згадуємо їхню пам’ять, обставини серед вони показали силу духу. Саме сьогодні щороку, 29 січня, ми обходимо пам’ять Героїв битви під Крутами, що стала однією із ключових подій національно-визвольних змагань минулого століття.
Третій універсал Української Центральної ради ознаменував відродження української державності у Наддніпрянській Україні, створення автономної Української Народньої Республіки, хоч зберігав ідею федеративного зв’язку із росією. Більшовики, які вчинили Жовтневий переворот, розуміли, що без українського хліба та ресурсів існування «влади рад» неможливе, тому не сприйняли цього документу. Вони робили спроби змінити УЦР, а згодом, шукаючи приводу розпочати війну проти УНР, надіслали до Києва «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради». Так розпочалась перша російсько-українська війна, одним із етапів якої був наступ радянських військ під командуванням Муравйова на Київ. В умовах війни Центральна Рада проголосила 22 січня 1918 року Четвертий універсал, у якому підкреслювалося, що Українська Народня Республіка стала самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою українського народу.
У складних обставинах доводилось боронити цю незалежність, шукати союзників. Київ опинився під загрозою ворога, але надією для міста стало молоде покоління – юнаки та студенти, які об’єдналися, щоб дати відсіч большевицькому наступу. Звернення до Українського студентства проголошене у січні 1918 року актуальне і сьогодні: «Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Хай кожен студент-українець пам'ятає, що в цей час злочинно бути байдужим… Сміливо ж, дорогі товариші, довбаймо нашу скелю і йдімо віддати, може, останню послугу тій великій будові, яку ми ж самі будували — Українській державі!».
До рядів Студентського куреня Січових Стрільців, загонів Вільного козацтва, сотень Київської військової школи імені Богдана Хмельницького стали юнаки, молоді люди – добровольці, яких вів козацький дух. Разом українські загони лік приблизно в 500 осіб під проводом Андрія Омельченка та Аверкія Гончаренка, що стримували більше ніж 3000 тисячі червоноармійців Муравйова. Цвіт нації став до нерівного бою із безчесним та підступним ворогом-московитом…
Бій під Крутами 29 січня 1918 року став важливою складовою війни проти більшовиків. Професор історії Володимир Улянич так описує подвиг Героїв Крут: «Неспростовні і беззаперечні факти свідчать, що в бою під Крутами оборонці української державності завдали агресорам нищівного удару і отримали переконливу військову перемогу над ворогом. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Саме ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність. День української перемоги у бою під Крутами є законною гордістю українства.»
Герої Крут стали символом незламності та жертовності в ім’я України. Вони йшли до бою з чистою вірою, з твердою переконаністю у своїй місії. Як сказано в Молитві Українського націоналіста: «…щоб віра моя була гранітом, щоб росло завзяття, міць, щоб сміло я йшов у бій так, як ішли Герої за Тебе, за Твою славу, за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, в Кінгірі і Воркуті, геройську смерть героїв Української Нації, Української Національної Революції…»
Цікаво, що багато ветеранів бою під Крутами присвятили своє життя служінню Богові та українському народові. Щонайменше шестеро з них стали священниками Української Автокефальної Православної Церкви. Одні загинули як новомученики та сповідники віри, інші ж, опинившись у вигнанні, продовжували берегти національну ідентичність та духовні традиції українців.
Подвиг Героїв Крут залишається живим у національній пам’яті, надихаючи новітніх борців за волю, які сьогодні протистоять нащадкам червоних катів, що знову зазіхають на нашу землю. Лише у єдності навколо національної ідеї ми здобудемо остаточну перемогу у цій багатовіковій боротьбі за незалежність України! Хай нас провадить слава і чин Героїв Крут, а Господь упокоїть їхні безсмертні душі в Небесних оселях.
