День пам’яті захисників Донецького аеропорту.
20 січня назавжди вписане у нашу історію як День пам’яті захисників Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва. 242 дні оборони летовища – з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015 року, були одними із найзапекліших на початку російської агресії. Героїзм, мужність, відвага, жертовність українських воїнів, добровольців та волонтерів, протистояли жорстокості, підступності та віроломству загарбників, які прийшли творити «новоросію».
У національній пам’яті закарбувалися слова про оборонців Донецького аеропорту: «Вони вистояли, не вистояв бетон». Це свідчення сили українського духу, який не можливо зламати! Окупанти не змогли взяти на пролом гарнізон, який робив все, аби уповільнити просування ворога, затримати та скувати його сили. У запеклих боях, при сильних морозах та надзвичайно складних умовах, наших воїнів почали називати кіборгами, як свідчення того, що їх надлюдські зусилля нанесли москалям великих втрат. Після невдалих штурмів ворог почав здійснювати безперервні обстріли, які перетворили Міжнародний аеропорт на руїну.
В обороні летовища взяли участь понад 2500 українських військових і добровольців. Захищаючи Донецький аеропорт, загинули понад 200 українських воїнів. П’ятьом із них присвоїли звання «Герой України» посмертно. Понад 500 оборонців зазнали поранень. Багатьох із них відзначено державними нагородами, деяких – посмертно. Троє вважаються зниклими безвісти…
Коли ж 24 лютого 2022 року почалось широкомасштабне вторгнення, багато із оборонців аеропорту знову стали на захист України. Їхній героїзм та мужність надихали та продовжують надихати покоління українців, зокрема й для тих, хто у далекому 2014 році був дитиною, підлітком, молодою людиною, а в 2024 році став до лав Збройних Сил України, щоб дати відсіч ворогу...
У цей день ми схиляємось перед пам’яттю захисників Донецького аеропорту. Життя та боротьба оборонців летовища вчить нас не здаватися перед будь-якими викликами й завжди пам’ятати про ціну свободи та незалежності. Вони засвідчили велику любов, жертовність, віру та надію. Переглядаючи хроніку з часу оборони, можна побачити їхню простоту, здатність серед нелюдських умов триматися за світлу, тиху та радісну мить, коли здавалося б все окутала темрява… Коли впав бетон, вони не впали!
«Краще вмерти людиною, чим животіти покидьком…», – ці слова Максима Ридзанича – «Адама», командира останнього підрозділу, який покинув Донецький аеропорт, є відображенням усієї сили духу, глибини моралі, непримиренності зі злом наших воїнів. Їхня хоробрість супроводить нас на шляху боротьби, до остаточної перемоги над окупантом! Їх відвага надихає нас до відстоювання правди, цінностей та миру!
Вічна пам'ять захисникам Донецького аеропорту, які віддали найдорожче – життя! Вічна слава і честь всім захисникам України, які непохитно стоять перед лицем ворога, оберігаючи кожного із нас!
