Дрьомін Андрій Сергійович
Дрьомін Андрій Сергійович
Позивний «Світляк»
Доброволець, рядовий міліції, боєць-гранатометник батальйону «Азов»
Народився Дрьомін Андрій Сергійович 3 січня 1982 року в селі Великий Глибочок (Тернопільського р-ну, Тернопільської обл.). Єдиний син у батьків-учителів, одружитися не встиг. Тривалий час родина проживала у Нововолинську, а потім перебралася до села Великий Глибочок, де жили батьки матері. Дідусь Героя був воїном УПА.
Андрій працював у кузні, займався художнім ковальством. Також Андрій був активним учасником УНА-УНСО, стояв біля витоків створення об'єднання.
Брав участь в акції «Україна без Кучми» – від УНА-УНСО. Згодом, із перших днів, став активним учасником Євромайдану.
На російсько-український фронт поїхав добровольцем, став до лав батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Азов" ГУ МВС України в Київській області. Служив у одній чоті з чоловіком Тетяни Чорновол Миколою Березовим, з яким зналися давно.
Загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом, в районі села Третяки, у ході зіткнення з терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових. Андрій Дрьомін отримав поранення від п'яти куль ворожого снайпера: дві з них витримав шолом, але інші виявилися смертельними. Загинув разом із Миколою Березовим: той кинувся рятувати Андрія, але й сам потрапив під обстріл.
Похований у родинному селі Великий Глибочок на цвинтарі біля храму Різдва Пресвятої Богородиці.
Вшановуючи пам’ять Андрія Дрьоміна, на подвір’ї народного музею Ярослава та Слави Стецьків у селі Великий Глибочок відкрито меморіал.
На будівлі Нововолинської ЗОШ № 4, де навчався майбутній воїн, встановлено меморіальні дошку на честь Андрія Дрьоміна (24 грудня 2014 р.).
У Нововолинську відкрито Стелу Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України, в тому числі і Андрія Дрьоміна (9 квітня 2015 р.).
У Тернополі, на будинку № 51 по вулиці Соломії Крушельницької, де жив український Герой, відкрито й освячено меморіальну гранітну дошку (3 січня 2016 р.).
Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Також посмертно нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України», знаком МВС – медаллю «Захиснику Маріуполя» та «Іловайським Хрестом».
18 серпня 2015 р. рішенням Тернопільської міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).
Рішенням Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 500 уродженцю Тернопільської області Дрьоміну Андрію Сергійовичу посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Тернопільської області».
Тернопільська журналістка і поетеса Дзвінка Торохтушко написала казку «Світлячок-охоронець». Книжечка присвячена пам’яті бійця батальйону «Азов» Андрію Дрьоміну. Також у ній уміщено ще одну казку – «Світло рідного дому», яку написала Олена Степова із Луганська.
«Це книжка, яка немає кінця, – зі слів авторки Дзвінки Торохтушко. – У ній є дві казки у дзеркальному оформлені. Одна моя про світлячка-охоронця, котрий зупиняє орду сарани, що нападає на нашу землю, який захищає наші поля і домівки. Історія виникнення цієї казки болюча і трагічна. Коли загинув наш друг Андрій Дрьомін – «Світляк» під Іловайськом, ми дуже важко це переживали. Друзі телефонували і просили написати щось. Але тоді я не могла писати, просто спілкувалася з його мамою, дідусем, друзями. А потім мій синочок попросив розповісти про Світлячка – так і з’явилася ця казка. Це історія нашого «Світляка», історія його боротьби, але зі щасливим закінченням. А казочка Олени Степової про домівку, про тепло, про затишок, про діток, яких треба захищати і обороняти. Всередині книжки є розмальовки, і діти можуть домалювати ці казки самостійно.»
