Спогади жительки села Великий Глибочок Даниленко-Гатариги Євгенії Михайлівни про Голодомор.
Даниленко-Гатарига Євгенія Михайлівна,
1927 року народження,
під час голодомору проживала
у селі Гаврилівка Теофіпольського району
теперішньої Хмельницької області:
У 1933 році мені виповнилось 6 років. Жили ми з батьками – чотири моїх сестри і я. Батько – Гатарига Михайло Єфремович, 1900 р. н.; мати – Гатарига Агафія Романівна, 1898 р. н.; сестри – Гатарига Анастасія Дмитрівна, 1918 р. н.; Гатарига Анна Дмитрівна, 12.02.1923 р. н.; Гатарига Надія Михайлівна, 19.11.1928 р. н.
У голодомор ми виживали за рахунок корови, пізніше варили лободу, кропиву і так виживали. Потім нас, малих дітей, забрали в так званий майдан (на зразок садка), там годували нас. Але старших людей дуже багато помирало, були такі сім’ї, що не було кому хоронити.
Дуже запам’яталось, як моєї подруги помер батько, Зданюк Павло, лежав чотири дні, бо не було кому похоронити. Усі дорослі люди були опухлі, безсилі. Важко згадувати те дитинство.
