Спогади жительки села Великий Глибочок Гери-Прокопенко Марії Іванівни про Голодомор.
Гера-Прокопенко Марія Іванівна,
1924 року народження,
під час Голодомору проживала
у селі Грузьке Борисівського району
теперішньої Харківської області:
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала з батьками та сестрами. Батько – Прокопенко Іван Якович 1903 р. н.; мати – Прокопенко Марфа Олексіївна 1903 р. н.; сестри – Віра 6.01.1922 р. н.; Клава 11.02.1927 р. н.; Валентина 1928 р. н.
Вижили ми, тому що старшу сестру Віру забрав дядько на Донбас, а мене і сестру Клаву мама завезла до Харкова і там нас залишила на якихось сходах. А ми спали на смітнику, збирали голови з тюльки під столовою, плакали, кликали маму, а вона нас навмисне залишила, щоб ми вижили. За три дні спецмашина забрала нас до притулку. Сестра Валя залишилася з мамою, то вона померла з голоду в 1933 році.
У селі голод був страшніший ніж у місті. Вмирали цілими сім’ями і не було кому хоронити. Хоронили людей в садках, на городах, бо не було сили дальше завезти. У тітки Насті, маминої сестри, вмерло троє дітей, а сусіди вмирали цілими сім’ями. А мама мала трохи речей, то ходила по селах міняти на продукти. Батько працював у Харкові, то якийсь пайок одержував, але то все було мізер проти того голоду.
Був такий випадок, що мама десь виміняла трохи муки, може 7 кілограм, закрила в скрині, а сама кудись пішла. Ми, діти, разом дітьми тітки Насті вирвали дошку в скрині і всю муку з’їли. Коли батьки прийшли додому, то всі діти спали мертвим сном. Вони думали, що ми повмирали. Така була добра мука, що я в житті нічого кращого не їла.
