Білецька громада провела в останню дорогу Героя Андрія Матуша.
Сьогодні, 1 серпня 2024 року, жителі Білецької громади провели в останню дорогу загиблого захисника України Матуша Андрія Андрійовича, який героїчно віддав життя за Батьківщину, захищаючи її незалежність та оберігаючи вільне життя нашого народу на своїй землі від зазіхань московських орд.
Матуш Андрій, 11.12.1984 року народження, був солдатом, водієм-стрільцем спеціального відділення спеціальної роти військової частини А4122. Загинув 28 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Невське Луганської області.
Вшанувати пам’ять, помолитися за спочилого Героя зібралися рідні та близькі, друзі та побратими, односельчани та жителі усієї громади. Лунали слова вдячності та підтримки скорботній родині з приводу непоправної втрати. Андрій був справжнім героєм, який не побоявся стати на захист своєї держави, плекаючи ідеали гідності та свободи!
Єдиним серцем і устами творилася заупокійна молитва в домі спочилого, відтак зі словом проповіді звернулися священники, наголошуючи, що «немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх…» (Ів. 15:13). «Понад своє життя, воїн Андрій, як і кожний український воїн, ставив Бога і Україну! Тепер він хоче, щоб ми проявили до нього нашу любов, яка повинна виявлятися у молитовній пам’яті та творенні добра!», – зазначив у слові проповіді отець-мітрат Роман Гриджук.
Далі похоронний похід, із жалем та сльозами, під звуки пісні-реквієму «Гей, плине кача» та поминальних піснеспівів, поволі рушив до храму Покрови Пресвятої Богородиці, де звершили Чин похорону убієнного воїна Андрія. На знак глибокої вдячності та пошани перед подвигом захисника України, люди клякали та схиляли голови. Діти йшли та розсипали пелюстки квітів, проводячи до вічності того, хто віддав все задля мирного українського неба…
З церкви рушили на цвинтар по останній блаженній дорозі до тихої пристані і місця спочинку загиблого Героя під спів Трисвятого й похоронного маршу. З гордим смутком домовину супроводить велика українська родина, що розділяє біль втрати і смуток кожного…
«Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу Вас прийняти цей прапор як символ Держави, якій він вірно та віддано служив…» – із цими словами скорботна родина загиблого Героя отримала прапор нашої держави, яку ціною власного життя захищав їхній син і брат, чоловік та батько.
Віримо, що його душа віднайде блаженний упокій в Царстві Небесному! Герої не вмирають! Герої назавжди залишаються у наших серцях!
Вічна пам'ять та слава Герою! Неминуча відплата ворогам!
