Білецька громада провела в останню дорогу Героя Івана Семенишина.
Сьогодні, 4 липня 2024 року, жителі Білецької громади провели в останню дорогу загиблого захисника України Семенишина Івана Володимировича, який до останнього подиху стояв на захисті України, оберігаючи її незалежність та відстоюючи вільне життя нашого народу на своїй землі від зазіхань московських орд.
Іван Семенишин, 1994 року народження, був молодшим сержантом, командиром стрілецького відділення стрілецького батальйону військової частини А0998. Загинув 29 червня 2024 року внаслідок поранень несумісних із життям, отриманих в результаті застосування противником БпЛА із скиданням невідомого вибухового предмета, в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області.
Вшанувати пам’ять, помолитися за спочилого Героя зібралися рідні та близькі, друзі та побратими, односельчани із Великого Глибочка та Цеброва, жителі Білецької та Озерянської громад. Лунали слова вдячності та підтримки скорботній родині з приводу непоправної втрати. Іван був справжнім Героєм, який засвідчив своїм життям велику любов до рідної землі, патріотизм, мужність та відвагу.
Єдиним серцем і устами лунала заупокійна молитва в домі спочилого, відтак зі словом проповіді звернулися священники, наголошуючи, що «немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх…» (Ів. 15:13).
«Всі готувалися святкувати день народження воїна, але Господь покликав його до райських осель… Віримо, що ця жертва благословення для сім’ї та цілого українського народу! Нехай наша молитва буде запевненням нашої підтримки та вдячності рідним, близьким і побратимам.», – наголосив отець Іван Гавдяк, звертаючись до скорботної громади.
Важко дібрати слова, коли світ покидають найкращі, які все залишили заради миру на український землі… Загиблий воїн Іван був командиром, що сміливо йшов у бій, надихаючи побратимів. Хай його увінчаний славою молодий вік буде для нас взірцем героїчного чину та закликом ще вище підняти знамено боротьби! Хай слова апостола народів, хоч на мить вгамують тугу та ридання, які відчуває кожен із нас, адже те, що сіється в тління, стає у нетлінні з великою славою та силою! (1 Кор. 15: 42-43) Із небесних осель загиблий захисник продовжить підтримувати наш дух і молитися за рідний край!
Після прощання на рідному подвір’ї та відання військових почестей Герою похоронна процесія, із сумом і сльозами на очах, під звуки траурного маршу та поминальних піснеспівів, поволі рушила до святині села Великий Глибочок – храму Різдва Пресвятої Богородиці, де звершили чин похорону убієнного воїна Івана. По дорозі, на знак жертовності і подяки, люди клякали і розсипали пелюстки квітів. Тихим дощем природа виливала біль за вірним сином української землі, зрошуючи шлях до вічности…
З церкви рушили на цвинтар по останній блаженній дорозі до місця спочинку загиблого Героя під спів Трисвятого й похоронного маршу. З гордим смутком домовину супроводить велика українська родина, що розділяє біль втрати і смуток кожного…
«Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу Вас прийняти цей прапор як символ Держави, якій він вірно та віддано служив…», – із цими словами скорботна родина загиблого Героя отримала прапор нашої держави, яку ціною власного життя захищав їхній син, брат, чоловік, батько.
Віримо, що його душа віднайде блаженний упокій в Царстві Небесному! Герої не вмирають! Герої завжди залишаються у наших серцях!
Вічна пам'ять та слава Герою! Неминуча відплата ворогам!
