Білецька громада провела в останню дорогу Героя Костянтина Булкіна.
9 березня 2024 року жителі Білецької громади провели в останню дорогу загиблого захисника України Булкіна Костянтина Сергійовича, який героїчно віддав життя за Батьківщину, захищаючи її незалежність та оберігаючи вільне життя нашого народу на своїй землі від зазіхань московських орд.
Костянтин Булкін, 1997 року народження, був старшим матросом, командиром гармати самохідного артилерійського дивізіону. Загинув, захищаючи Батьківщину, на Маріупольському напрямку.
Щоб віддати останню шану, помолитися за спочилого захисника Вітчизни, зібралися рідні, односельчани, побратими та жителі Білецької громади. Непоправна втрата для всіх… Сум і біль переплелись зі словами вдячності та співчуття. Із дружиною Марією воїн одружився у 2021 році, коли перебував на військовій службі за контрактом, служив на Донецькому напрямку. Згодом його рідні, мама і брат, переїхали до Плотичі, тікаючи від жахіть війни. Костянтин – приклад героїчної боротьби, воїн, що мужньо оберігав свій народ, був патріотом та вірним сином України.
Живим коридором зустрічали Героя на його останній дорозі до вічного спочинку. Похоронна процесія, із сумом і сльозами на очах, під тужливу пісню-реквієм «Гей, плине кача» та звуки траурного маршу рушила до домівки загиблого воїна. По дорозі, на знак жертовності і подяки, люди клякали і запалювали лампадки. На подвір’ї священники відслужили заупокійну літію, а побратими покрили домовину Героя синьо-жовтим стягом, віддаючи останні військові почесті.
У проповіді священники закликали пам’ятати Героя, пам’ятати складену ним жертву на вівтар свободи та гідно жити і робити все задля Перемоги. «Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх…» (Івана 15:13) – звучали слова із Євангелії, описуючи подвиг загиблого захисника.
Далі скорботна громада рушила до храму святого великомученика Димитрія Солунського, де звершили чин похорону убієнного воїна Костянтина.
З церкви рушили на цвинтар по останній блаженній дорозі до тихої пристані і місця спочинку загиблого Героя під спів Трисвятого й похоронного маршу. З гордим смутком домовину супроводить велика українська родина, що розділяє біль втрати і смуток кожного…
«Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу Вас прийняти цей прапор як символ Держави, якій він вірно та віддано служив…» – із цими словами скорботна родина загиблого Героя отримала прапор нашої держави, яку ціною власного життя захищав їхній син, чоловік, брат.
Віримо, що його душа віднайде блаженний упокій в Царстві Небесному! Герої не вмирають! Герої назавжди залишаються у наших серцях!
Вічна пам'ять та слава Герою! Неминуча відплата ворогам!
