Щиро вітаємо із святом Стрітення Господнього!
Сьогодні минає сорок днів від того часу, коли ми вшановували народження Сина Божого у містечку Вифлеємі. Згідно старозаповітнього Закону після проходження цих днів дітей чоловічої статі приносили до Єрусалимського храму, щоб викупити, адже все що відкривало утробу належало Богові. Також мати, що породила, приносила жертву для всепалення у святині на знак подяки Господеві та очищення. Ісус Христос, як довершений Бог – Законодавець, будучи Немовлям, принесений Дівою Марією до Єрусалимського храму, щоб разом із нею сповнити встановлений Закон, показуючи, що Він є і довершеною Людиною.
На знак цієї знаменної події Церквою встановлене сьогоднішнє свято. Опис приходу до Єрусалимського храму ми знаходимо на сторінках Євангелія від Луки. Та чому свято називається «Стрітенням»? По простому слово означає «зустріч».
Із розповіді євангелиста довідуємось, що святе сімейство у храмі зустрів старець Симеон. Він, за переданням Церкви був одним із сімдесяти двох авторів Септуагінти – перекладу Святого Письма давньогрецькою мовою. Господь дарував Симеонові довгий вік, щоб він на власні очі побачив сповнення пророцтва Ісаї про те, що «ось діва зачне й народить Сина, і дадуть Йому ім'я Еммануїл» (Мт. 1: 23; Іс. 7: 14), у якому мав сумнів.
Не втрачаючи надії, він очікував, і ця зустріч стала зустріччю двох епох – Старого та Нового Завіту. Побачивши Месію Христа старець радісно виголосив слова, які лунають за кожним вечірнім богослуженням у наших храмах: «Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє Спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів: Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!» (Лк. 2: 29-32)
Також він пророкував Матері Божій великі страждання – «меч, що пройме її серце». Цей біль сповнився, коли вона споглядала на Хресну дорогу та страждання свого Сина, що смертю подолав смерть і дарував людям вічне життя.
Нинішнє свято показує нам як у людському житті тісно переплітають радість і смуток. Та ніколи не потрібно втрачати надії, а звертати погляд до Неба, шукаючи Божої підтримки – духовної сили, що допоможе вийти із лиха. Сьогодні серце Діви Марії, серце українських матерів, крається за синами й доньками нашого народу, що виборюють перемогу та мир для України. Так, як дві тисячі літ тому через Хрест прийшло спасення, і нині у горнилі боротьби народиться нова Україна, овіяна славою борців за її волю! Віримо, що Бог і Україна є піднесенням для нас, а для окупантів – падінням!
У цей день існує давня традиція освячувати свічки – символ Світла, «яке освічує кожну людину, котра приходить у світ.» (Ів. 1: 9) Хай це Світло освітить наш шлях до Перемоги над видимим та невидимим злом! Хай Господня благодать, що укріплювала старця Симеона, скріпить душевні та тілесні сили наших захисників! Хай жертовна любов кожного із нас буде даром підтримки та допомоги Україні!