A A A K K K
для людей із порушенням зору
Білецька сільська територіальна громада
Тернопільська область, Тернопільський район

Спогади жительки села Плотича Ронської Ганни Трохимівної про Голодомор.

Дата: 30.11.2023 15:31
Кількість переглядів: 47

"Згадаймо 32-й… Україна… страшний голод…

Навчімося згортати крихти хліба в кулачок,

Бо дотепер пронизує кістки жахливий холод,

Коли у фільмах бачим спухлих діточок.

То ж, Боже, дякуєм Тобі, що наші діти не голодні,

Що завжди біля них батьки,

І нині згадуєм і молимось за тих, що у роки голодні,

Заснули, не діждавшись ситої весни…" - Антоніна Довгань

 

 

"Багато розповісти про Голодомор 1933 року не можу, бо була ще зовсім малою, та й років минуло чимало.

Наша сім’я на той час складалася із чотирьох чоловік: батько – Мазур Трохим Федорович, мати – Мазур Марія Олексіївна, брат – Мазур Олексій та я.

Братові було 6 років, мені – 2.

Коли ми підросли, нас завжди лякали бабою Баландинихою, як тільки ми не хотіли слухатися. Я питала мами про неї, і вона розповіла, що в Голодомор раптом стали пропадати малі діти. Ніхто не знав, де вони дівались. Пішла чутка, що стара Баландиниха краде їх і їсть. Але доказів не було, хоча були підозри. Так тривало певний час. Та одного разу у сусідки тієї старої пропала дитина – хлопчик п’яти років. Жінка обшукала всюди, його ніде не було. Тоді вона пішла до Баландинихи. Хата була відкрита і порожня, на подвір’ї теж нікого не було. Але тут вона помітила, що льох відчинений. Жінка зайшла туди і побачила, що її дитина підвішена за ніжки головою вниз, і з шиї у відро стікає кров. Баба стояла поруч із тілом. Жінка почала дуже кричати. На крик збіглися люди і Баландиниху вбили відразу ж там, у льосі.

Також пригадую, як брат розповідав, що весною збирав хрущів, які сам їв і мені малій давав.

Щоб вижити, мати варила лободу, кропиву, щирицю.

Відразу біля села був ліс, через дорогу від нашої хати, куди батьки ходили по ягоди і гриби.

Батько розповідав, що було багато випадків, коли люди помирали від отруєння грибами.

Було дуже голодно. Бувало, йде чоловік по дорозі і раптом впав та й не встав більше. Тіла збирали на вози, які тягнули здоровші чоловіки (бо коней поїли), і везли на цвинтар в ями. Більше не можу пригадати, бо батьки не дуже охоче згадували ті часи. Але я завжди боялися, щоб знов такого не сталося".

Мешканка села Плотича Ронська Ганна Трохимівна, яка народилася 1931 року в с. Малі Лисівці Сквирського району Київської області.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.