Напередодні Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, жителі Білецької громади вшанували пам'ять Героїв
У п’ятницю, 28 серпня 2026 року, напередодні Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, у Білецькій сільській територіальній громаді відбувся мітинг-реквієм, який об’єднав у подяці та пошані родини українських воїнів, працівників місцевого самоврядування, жителів громади, дорослих та дітей – усіх, кому свята пам’ять про подвиг наших земляків.
Цього дня на Алеї пам’яті у парку Незалежності перед Білецькою сільською радою, серед тихого віяння літнього вітру, було чути стукіт сердець, які стискалися від болю, а на очах виступали сльози. Перед світлинами Героїв кожен подумки повертався до спогадів про них…
Священники відслужили Панахиду за всіх полеглих українських воїнів, які захищали мирне українське небо та вільне життя свого народу. У кожному слові молитви відчувалися біль утрати, вдячність за жертовність і надія на те, що Господь дарує вічний спокій тим, хто віддав найдорожче – своє життя – за Україну. Після спільної молитви відбулося освячення пам’ятних банерів наших Героїв, серед яких чиїсь батьки, діти, брати, сусіди, товариші, побратими…
Зі словом до громади звернувся парох церкви Святої Покрови села Біла отець-мітрат Роман Гриджук. Священник промовив: «Сьогодні наша молитва з’єднана з молитвою мами за своїх дітей, з молитвою вдови, яка не перестає відповідати дітям, що тата немає, що він був Герой, з молитвою батька, який заспокоює дітей, ховаючи сльози болю… Україна сьогодні молиться, Україна сьогодні пам’ятає, Україна вистоїть і переможе! І хай Господь сьогодні через нашу спільну цю молитву, через молитву всього українського народу тих, хто віддав життя своє за Україну на полі бою, в лікарні, в полоні, в тилу, оселить в раю… сотворить, щоб їхня жертва не була марною, щоб засяяло нове сонце миру, спокою та надії!».
Відтак метроном пробив хвилину мовчання у пам’ять про всіх, хто загинув від рук російського агресора.
Рідні полеглих воїнів разом поклали до пам’ятних знаків соняшники – квіти, що стали символом трагічних подій під Іловайськом у 2014 році, а тепер несуть у собі пам’ять про всіх українських захисників, які загинули, боронячи свою землю. Соняшник у цей день символ життя, сонця і водночас невимовного болю війни…
Зі словом до скорботної громади звернувся сільський голова Дмитро Малик. Він зазначив, що неможливо стояти на цьому місці, на Алеї пам’яті, і не просльозитися, вдивляючись в обличчя новітніх борців за волю України. Голова громади висловив вдячність полеглим Героям за їхню мужність і жертовність, а родинам – за виховання синів, чоловіків, батьків, братів, які стали на захист України. Він запевнив родини загиблих воїнів у підтримці та наголосив, що пам’ять про Героїв назавжди залишатиметься у серці громади.
Під час мітингу-реквієму особливо торкнулися серця присутніх виступи творчих колективів Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Білецької сільської ради.
Юлія Чупик, завідувач будинку культури села Ігровиця, декламувала проникливий вірш, у якому молитва, біль та надія переплелися в єдине слово про Україну та її Героїв. Дует будинку культури села Ігровиця своїм виконанням доповнив ці слова, передаючи кожному частинку свого серця.
Учасники Народного аматорського хору «Галичина» будинку культури села Мшанець проспівали пісню «Україно, молюся за тебе», що стала у час війни закликом до всіх людей молитися за Україну, не втрачати надію, вірити, що «лише в милосерді час єднання синів настає…».
Після мітингу-реквієму відбулася зустріч родин українських воїнів у залі засідань Білецької сільської ради. Зустріч пройшла в атмосфері взаємної підтримки та відкритого спілкування. Тут не було зайвих слів – лише біль, який неможливо приховати, спогади про найдорожчих людей і розуміння того, що кожна родина має право бути почутою.
Далі сільський голова Дмитро Малик і працівники Білецької сільської ради разом із родинами вирушили до місць поховань захисників України. Там поклали квіти, запалили лампадки та помолилися за вічний спокій їхніх душ.
Сьогодні ми можемо жити, працювати, виховувати дітей, вдивлятися в українське небо завдяки тим, хто став на його захист. Їхні імена викарбувані не лише на пам’ятних знаках – вони назавжди вписані в історію нашої громади та України! Пам’ять про новітніх борців за волю України житиме у національній пам’яті, у серцях кожного з нас, у молитвах, у добрих справах, у вихованні майбутніх поколінь.
