Міжнародний день пам’яті про Чорнобильську катастрофу…
Сьогодні минає 40 років від тієї трагічної ночі, коли світ здригнувся від вибуху на Чорнобильській атомній електростанції… 26 квітня 1986 року стало межею, яка розділила життя мільйонів людей на «до» і «після». Це була не просто аварія – це була катастрофа світового масштабу, наслідки якої людство відчуває й сьогодні.
У перші години після вибуху ніхто не усвідомлював усієї глибини трагедії. Радянська система приховувала правду, зволікала з евакуацією, замовчувала смертельну небезпеку. Місто Прип'ять, де ще вчора лунав дитячий сміх, уже за кілька днів стало безлюдним. Люди залишали свої домівки, не знаючи, що прощаються з ними назавжди. Радіоактивного забруднення зазнали значні території України, Білорусі та інших країн Європи.
Тисячі ліквідаторів – пожежників, військових, медиків, інженерів – стали тоді на захист світу від невидимого ворога. Вони працювали у надлюдських умовах, часто без належного захисту, ризикуючи власним життям і здоров’ям. Саме завдяки їхній самопожертві вдалося стримати поширення ще більшої катастрофи.
Чорнобиль – це трагедія, яка не має минулого часу… Це біль, що передається з покоління в покоління. Це зруйновані долі, втрачене здоров’я, покинуті домівки, тисячі людських історій, сповнених болю і втрат.
І сьогодні цей біль звучить особливо гостро. Бо людство знову опинилося перед обличчям ядерної загрози. Окупація московським окупантом Запорізької атомна електростанції стала безпрецедентним викликом для всього світу. Як і тоді, у 1986 році, правда часто стає заручницею політики, а ризики – недооціненими…
Чорнобильський дзвін – це голос застереження, який лунає крізь десятиліття: людство не має права забути. Він нагадує нам про відповідальність – перед собою, перед майбутніми поколіннями, перед усім світом.
У цей день ми схиляємо голови в пам’яті про героїв-ліквідаторів, які ціною власного життя і здоров’я зупинили невидимого ворога. Ми молимося за всіх, хто постраждав від катастрофи, за тих, чиї життя були обірвані, і за тих, хто й досі живе з її наслідками.
Хай ця трагедія назавжди залишиться застереженням для людства. Нагадуванням про те, що ціна помилки у сфері ядерної безпеки – надто висока.
