Білецька громада провела в останню дорогу воїна Аношина Геннадія.
У неділю, 19 квітня 2026 року, Білецька громада попрощалася із полеглим за волю України захисником Геннадієм Вікторовичем Аношиним, мешканцем села Великий Глибочок. Воїн віддано служив своєму народі, виконував бойові завдання, оберігаючи Батьківщину від зазіхань російських окупантів.
Аношин Геннадій Вікторович, 29 квітня 1976 року народження, був старшим солдатом, навідником протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки батальйону територіальної оборони військової частини А7033. Воїн мужньо виконував військовий обов’язок поблизу населеного пункта Тимофіївка, Золочівської територіальної громади, Богодухівського району, Харківської області. В бою за Україну 28 березня 2026 року, внаслідок ураження ворожим FPV-дроном, отримав тяжкі поранення та був евакуйований для лікування до Харкова. Лікарі боролись за життя захисника, але, на жаль, внаслідок отриманих поранень, 14 квітня 2026 року він помер…
Вчора Герой повернувся На щиті до рідного села, а сьогодні вирушив по останній дорозі у вічність… Віддати шану загиблому воїнові прийшли мешканці Білецької громади, односельчани, представники місцевого самоврядування, учні та вчителі Великоглибочецького ліцею імені Ярослава Стецька, вихователі та вихованці Дитячого ясла-садка села Великий Глибочок, близькі та друзі, побратими та родичі. Велика втрата, яка нікого не залишила осторонь, об’єднала всіх у молитві за душу захисника, у підтримці та співчутті рідним, які розлучились із дорогою людиною.
На подвір’ї осиротілої оселі священники зачитали Святе Євангеліє, а відтак зі словом проповіді до похоронної громади звернувся парох села Великий Глибочок отець Іван Гавдяк. Він роздумав над плином людського буття: «Воїн Геннадій прожив коротке життя, але гідне і достойне. Ми незнаємо скільки проживемо… можливо нам і десь відміряно, один Господь знає, але глибина нашого життя і ширина залежить від нас!» Звертаючись до рідних священник наголосив: «Воскреслий Христос, який переміг зло, дасть вам надію і підтримку. Пам’ятайте, що маєте великого заступника в небі! Через те, нехай сьогоднішній день буде наповнений молитви і підтримки, щирої доброти, в подяці за безмежний дар захисту нашої Батьківщини.»
Військові почесті Герою віддали присутні на прощанні військовослужбовці. Далі похоронна процесія вирушила до давньої святині – церкви Різдва Пресвятої Богородиці, де звершили Чин великоднього похорону убієнного воїна Геннадія. Звучали пасхальні пісні, які передавали нам почуття жінок-мироносиць – почуття болю втрати та розпуки, яка й сьогодні оповила наше серце, але водночас і радості від великого чуда перемоги Життя над смертю. В молитві за безсмертну душу Героя промовляли слова: «…Пасха, що двері райські нам відкриває, Пасха, що освячує всіх вірних…»
З церкви вирушили на кладовище. Під звуки церковного дзвона та духової оркестри труну полеглого захисника віднесли до місця вічного спочинку серед земляків, які також віддали свої життя за Україну. Тепер разом перед маєстатом Всевишнього звучатиме їхня молитва, як духовний покров над всіма нами.
«Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу Вас прийняти цей прапор як символ Держави, якій він вірно та віддано служив…», – із цими словами скорботна родина загиблого Героя отримала прапор нашої держави, яку ціною власного життя захищав їхній син, чоловік, батько…
У пам’яті поколінь гідний чин воїна Геннадія залишиться прикладом вірності, жертовності та любові. Любові, яка не минає, яка буде жила у вдячності та молитві. Віримо, що його душа віднайде блаженний упокій в Царстві Небесному! Герої не вмирають! Герої назавжди залишаються у наших серцях!
Вічна пам'ять та слава Герою!
